Привіт. Вчорашній недільний день видався приємним. Почався він майже о 10:00 під яскравими сонячними променями, що заповнили собою увесь простір квартири.
Поки те, поки інше (не буду уточнювати – головне, що приємне)… о пів на другу я ледь вирвався за покупками. Перед ти як зайти до магазину я зайшов в сусідню кафе випити кави. П’ючи каву я побачив геніальний вислів, який прекрасно вносить сумніви в те чи варто пити каву. На той час стаканчик був вже на половину пустий а іншу половину рука не піднялась вилити.
text - "Пийт каву та зможеш чинити усілякі дурниці ще швидше та енергійніше".
З продуктів ще зберігається добрячий запас, тому купував тільки те що дуже хотілось: лимони, апельсини та молоко. Вийшовши з магазину докупив груш.
О 15:30 зустрівся з сином, якого не бачив більше тижня.
Встиг зробити це фото під час очікування на сина.
Особливих планів щодо того, як провести час з сином в мене не було. Тому спокійно прийняв пропозицію поїхати з ним до Епіцентру в пошуках силіконових шнурків до кросівок. Виявляється, є і таке. Крім того, син дуже впевнено доводив, що такі шнурки значно зручніше і простіше зав’язувати.
В Епіцентрі ми провели понад годину. Обійшли його з усіх сторін. Найбільше нашу увагу прикула до себе зона присвячена святкуванню Нового Року.
Як багато там усіляких милих прикрас. На будь-який смак та бюджет. З одної сторони як можна думати про прикраси та святкування коли йде війна, з іншої як можна забрати у людей «казку».
Син знайшов маленьку іграшку на ялинку у вигляді панди (її сфотографувати руки не дійшли). Яку я врешті вирішив йому купити.
Згадав, що моя новорічна ялинка тепер у сина. Почав прицінюватись до нової ялинки. Планую щось значно скромніше. Хочу влізти в 1000. Благо молода дружина з радістю запропонувала зайнятись її пошуком самостійно.
Нашу прогулянку, яка б могла так швидко не закінчитись, бо ми якраз зайшли до відділу дитячих іграшок, перервала повітряна тривога.
Далі був парк, перекус смачним ролліні та булкою з яблуком під смачне какао, невелика прогулянка по центру міста. Далі я завіз сина до колишньої дружини і відправився до дому.
В доме чекали мене та мої обійми. Це дуже приємно. Так приємно, що навіть думки, що ще один день, під час якого я не підтягнув свої справи канув в лету, не зіпсували післясмак після такого дня відпочинку…