Бузкові квіти часто можна сплутати з фіолетовими, і навпаки. Тому я підібрала виключно ті фотографії, яких не було у фіолетовому пості: щоб все було максимально чесно😌
💜 I, @olesia, дякую за відновлення конкурсу!
Цей ірис я сфотографувала 6 червня 2022 – як була в мами минулого разу. Можу без перебільшень сказати, що ця квітка – мамина гордість! Тільки я зайшла за хвіртку, мама мене привітала і потягла показувати свої квіти: "Дивись, дивись, які в мене іриси! Фоткай!"
А це та сама матіола з маминої грядки, про яку я писала у вчорашньому пості. Ця непримітна квіточка вдень виглядає зів'ялою, а вночі розпускається і починає таааак благоухати, як божевільні парфуми😁 Матіолу я ні з чим не сплутаю. Вона в нас росте завжди, скільки себе пам'ятаю.
А ще, пам'ятаю пісню Ніни Матвієнко по українському радіо:
Там, де ти колись ішла,
Тиха стежка зацвіла
Вечоровою матіолою,
Житом-долею світанковою,
Житом-казкою,
Юним соняхом,
Сива ластівко,
Сиве сонечко.
Сфотографувала вчора під час прогулянки з псом. Поняття бузкового не маю, що за травичка.
А це винуватець назви цього кольору – пан бузок. Так, він найчасніше трапляється яскраво-фіолетовий. Але є і отакий ніжно-бузковий.
Ця фотографія зроблена ковідною весною 2021, після дощика. Ех, хороші часи були, пандемічні...
Ці прекрасні тюльпани мені подарували колеги на день народження все того ж 2021-го року. І знову: хороші ж часи були, ну!
Мамина петунія, яка висить біля вхідних дверей. Вже відцвіла, це не свіже фото.
Я квітами ніколи особливо не цікавилась. А цей конкурс дозволив подивитися на квітучі рослини іншим поглядом. Чи то не конкурс, а війна... Не знаю, але тепер я щиро милуюся всіма квітами, нюхаю їх, гладжу рукою. Але тільки живі, ростучі квіти: зрізані вже не те.
Бажаю і вам бачити красу у дрібницях. Це так важливо – мати щось красиве перед очима...