Ага! Лячненько? Отож!
Ну, привіт! Мене звуть Вушка і я вухата сова. І сьогодні я беру участь в конкурсі «Мій домашній улюбленець» від @o1eh.
До речі, Вушка я не тому, що вухата, а тому що со-вушка 🦉
Ви скажете, що совам місце в лісі і будете абсолютно праві! Я і сама дотримуюся такої думки, особливо після того, як фільми по книжкам про Гаррі Поттера спонукали багатьох до того, щоб мати нас, сов, за домашніх птахів. А ми же геть не домашні!
Але зі мною трапився упс… Лічу я собі лічу, на мишу полюю, і раптом ТРАХ! БАХ! ОЙ-ОЙ! Ну і все… тямнива. Це я якось необережно на машину налетіла…чи вона на мене…
Взагалі з нами, совами, такого не трапляється, ми чудово орієнтуємось вночі. Але якщо ми прихворіємо чи паразити якись пташині нас атакують, то все, пиши біда… Але мені пощастило. Водій був дуже відповідальний, він мене знайшов, переконався, що я хоч і травмована, але жива, і повіз до лікарні.
Тут я вам френди дещо скажу. Якщо трапиться вам така ситуація, то в жодному разі не намагайтеся взяти птаха голими руками. Навіть сильно травмовані, ми, дикі птахи, скоріше за все будемо боротися за своє життя (ми ж не знаємо, що ви допомогти хочете) і можемо вас серйозно травмувати та ще і занести інфекцію (вон, моя маман від всіх можливих інфекцій щеплення має, а все чому? Да тому, що ми, дикі птахи, народ непередбачуваний). У якості доказів викладаю вище світлину з моїм когтекюром.
Друге правило, якщо ви знайшли птаха, що потрапив до халепи, зігрійте його! Ой, ні, годувати не треба! Якщо птах змерз, буде тількі гірше! І поїти не треба! Ми, сови, так просто не п’ємо, нам навіть рідкі ліки треба давати з великою обережністю.
Годувати нас, сов, теж треба з обережністю, навіть якщо ми хворіємо. Щоправда ми швидко будемо робити це самостійно. Але є одне але… Якщо якийсь час наш раціон може складатися, скажемо, з курячих сердец (будьласка, на забудьте зрізати жир), то надалі для нормального травлення нам потрібна нормальна наша їжа… і вам це точно не сподобається, тому що ця їжа має мати шерсть або пірря, щоб у нас формувалася так звана погадка… отже у якості домашнього улюбленця нас краще не тримати. Моя сьогоднішня маман спочатку аж підстрибувала, коли бачила, чим їй доведеться мене годувати (і це незважаючи на те, що вся ця їжа була вже заморожена і не могла збігти).
Ну, незважаючи на те, що з польотами у мене більш так і не склалося, почуваюся я непогано. Живу я в вольєрі і маман навіть приносить мені всіляки соснові гілки, щоб я почувалася як вдома. І ще у мене є друзяка боривітер Фенічка, але я вам нічого про нього не розповім, бо за правилами один улюбленець за раз 😉
А, ну і з Великоднем!
Ваша Вушка
