Привіт. Сьогодні спробую написати «ні про що зі смислом».
Майже цілий день я ходив насуплений як сич. Може через кардинальну зміну погоди (принаймні внутрішній мікроклімат точно змінився). Все мені було не те і не так. Я тільки і робив що чіплявся і критикував інших. Частина із цієї критики була явна, відкрита, озвучена мною. Інша, куди більша частина, що виникала в думках залишалась в мені. Не дивлячись, що вона була неозвучена, вона також прекрасно відчувалась іншими людьми, особливо тими в чій адрес була спрямована.
Хто знає скільки ще б тривав такий мій стан не будь поруч моєї Мрії. Банальна порада, «піди до дзеркала і похвали себе за щось зроблене сьогодні» виявилась ідеально підібраним лікуванням.
Спочатку було крайнє складно навіть знайти вчинок, дію чи навпаки бездіяльність за яку я б міг себе похвалити і тут мене окрилило. Я зрозумів, що «зациклився» (міцно-міцно сконцентрував свою увагу, що сприймаю тільки негатив). За 5 хв стояння біля дзеркала я все ж таки знайшов хоча би щось, за що міг себе похвалити. І то, якось вийшло, що похвала трансформувалась у почуття гордості за вчинену дію.
Щоб закріпити ефект, вирішив використати перевірену часом, безвідмовно діючу вправу – прогулянку. Саме під час цієї прогулянки встигнув зробити ці прекрасні фото, що символічно демонструють «шлях».