Кутя - головна страва різдвяного Святвечора (і не тільки, її ще роблять на Йордан, а дехто і на Маланки (перед Новим роком)). Її основою є варені зерна пшениці, мак та мед (може бути цукор в сучасній інтерпретації, бо кутя - це солодка страва). Ще один складник - горіхи теж є найбільш поширеним. А далі складники вже різняться від рецепта до рецепта.
Я вже багато років роблю кутю, ну окрім хіба що куті не варю. Її завжди хтось мені варить)) Раніше мама, а зараз теща, бо коли я одружився, то ми з дружиною їздимо на Святвечір до її бабусі. Заради справедливості скажу, що я впевнений, що зможу зварити і кутю, бо готував і безліч інших круп, просто це робиться для швидкості. От і цього разу теща кутю з вечора зварила, щоб усе було готово, коли я приїду)).
З маком історія схожа. Я гадаю перевагу традиційному приготуванню маку. Тобто беремо звичайні макові зерна , заливаємо їх водою і варимо, щоб вся вода википіла. А потім, як наші предки, тру мак в макітрі макогоном. Це ж крутецька традиція, так відчуваєш себе причетним до цього давнього звичаю, відчуваєш зв'язок поколінь. Проте тещу і цього разу вирішила перестрахуватися, раптом зять не приїде і купила готову макову масу.)))
До горіхів у мене питань не було, класні такі горіхи, головне, що вже начищені 😆. Проте не кидати їх у кутю цілими напів ядрами, то ж я нарізав їх ножем на дрібніші шматочки, а потім підсмажив на пательні для більш насиченого та вираженого смаку.
Отож, далі починаються регіональні і просто особисті смакові відмінності. Отож що ще даю я до куті. Скільки я себе пам'ятаю, мама завжди давала до куті халву і я дуже люблю цей смак у ній. Родзинки та курагу (чорнослив) ми вже почали додавати пізніше, експериментуючи.
То ж курагу я нарізав на дрібніші кубикоподібні шматочки.
Хотів і родзинки порізати, бо цього разу купив не звичайні дрібні сушені виноградини, а крупноплідний кишмиш (кислющий з нього ізюм, до речі, більше не купуватиму), але передумав. Лиш залив його окропом, дружина так завжди робить з родзинками, коли дає до випічки.
Настала пора все змішувати. Накидаю у широку миску власне кутю, макову масу.
Далі підсмажені горіхи, родзинки, курагу, халву (хоча послідовність тут не відіграє жодної ролі).
Додаємо мед за смаком, я дав дві столові ложки, бо і халва, макова маса солодкі. А якщо цього не було б можна дати більше.
Щоб все це гарно вимішати, додаємо охолодженої кип'яченої води.
Вимішуємо, пробуємо чого бракує. Із солодкістю я зразу вгадав. А от проблема була в іншому - теща, коли варила кутю, забула посолити, через що кутя здавалася дещо прісною. То ж я обережно досолював кілька разів потрохи, щоб не пересолити і довів смак до більш менш прийнятного (бо недосолене спочатку потім важко посолити нормально).
Так, залишилося кутю лише перекип'ятити (щоб кутя довше стояла і не скидала) і перекинути в макітру (мій подарунок ☺️).
Отака в нас сьогодні була кутя). Христос рождається!